КУБЕ́ЛЕЧКО, а, с. Зменш.-пестл. до кубло́ 1, 2. Весела [княжна] гуляла, Мов ласочка з кубелечка, На світ виглядала З того Києва (Шевч., II, 1963, 31); Місточок не гуляв, хоч він і зруйнований: трясогузочка там кубелечко звила… (Вишня, І, 1956, 384).
◊ Ви́ти (звива́ти, зви́ти) кубе́лечко — те саме, що Ви́ти (звива́ти, зви́ти) кубло́ (див. кубло́). Хотілося [Ганні] з колисковою піснею на устах звивати тепле.. кубелечко на сімейне життя (Гр., II, 1963, 108).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 381.