КУДКУДА́КАННЯ, я, с. Дія за знач. кудкуда́кати та звуки, утворювані цією дією. — А то що таке? Чути шум, але не чути ні кудкудакання курей, ні кевкання кані (Фр., І, 1955, 234); Розсипаючи дрібне кудкудакання, повагом пройшла через дорогу квочка (Рибак, Що сталося.., 1947, 52).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 384.