КУ́ДЛИ, ів, мн., фам. Скуйовджені пасма волосся або вовни. От дурна псина.. Рве пазурями траву, відкидає від себе, і летять навздогін за нею збиті на задку кудли (Коцюб., II, 1955, 226); — Ти на чоботи не лягай, бо й так гаряче,— сказав Артем, висмикуючи носки чобіт з-під кудлів пса (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 40).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 385.