КУЖЕ́ЛИТИСЯ, иться, недок., розм., рідко. Те саме, що клубочи́тися 1. Чад і дим з нори кужелиться (Сл. Гр.); З-під коліс автомашини на стовповому шляху кужелилася пилюга (Ле, Історія радості, 1947, 275).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 386.