КУЗИ́НА, и, ж., заст. Двоюрідна сестра, а також взагалі родичка (переважно в буржуазно-дворянському середовищі). Чи ти стрічаєш там коли кузину? (Л. Укр., V, 1956, 400); Дівчина мовби прислухалась до чогось. Не очутилась навіть, коли кузина шепотом позвала її на ім’я (Головко, II, 1957, 486).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 386.