КУ́ЗЬКА, и, ж.
1. розм. Те саме, що кома́шка. Тихо, не сюрчать коники, не деренчать усякі кузьки (Мирний, IV, 1955, 83); Тільки покінчили з ховрахом, а тут уже треба йти в наступ на довгоносика, що страшенно шкодить цукровим бурякам.. Деякі школярі наловили по кілька кілограмів цієї шкідливої кузьки (Коп., Як вони.., 1961, 137).
2. ент. Небезпечний шкідник зернових культур; хлібний жук. Кузьку — рудого жука з чорно-зеленими грудьми та з квадратною чорною плямою коло основи надкрил — знає кожний, кому доводилося бувати влітку на хлібному полі (Шкідн. поля.., 1949, 98); Мигтять [чайки], віражують, на льоту хапають, здзьобують кузьку з колосків (Гончар, Тронка, 1963, 30).
3. перев. збірн., розм., рідко. Те саме, що вошва́. Фашисти прудилися вечорами коло розпеченої дочер-вона пічки, ловили навпомацки під фуфайкою кузьку і потім кидали її просто на підлогу (Ю. Янов., II, 1954, 37); — Дуже ти розумним став! — злостиво і чітко відрубав голова.— Гляди, щоб на твоєму тілі не викохувалась тюремна кузька! (Стельмах, Хліб.., 1959, 392).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 386.