КУКІ́ЛЬВА́Н, у, ч. (Cocculus suberosus D. С.). Рослина, що має гіркі та отруйні плоди. [Хома:] Що ти, кукільвану об’ївся? [Андрій:] Не кричіть, тату, бо я й так злякався!.. (К.-Карий, II, 1960, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 387.