КУЛЬО́К, лька́, ч., мн. кульки́, кулькі́в. Те саме, що ку́лик. До часу мужиків ледачий пан мордує,— Колись до їх усіх смерть в гості примандрує, .. Не гляне, чи то їх кульками хата вшита. Чи, може, дереном земляночка накрита (Г.-Арт., Байки.., 1958, 45); Після закінчення учбового кварталу Андрій приніс кулька з цукерками і печивом (Стельмах, На.. землі, 1949, 370); Заруба глухо кашлянув, одразу уявивши собі, як сотні жінок бредуть ланом кукурудзи, струшують у паперові кульки пилок (Кучер, Трудна любов, 1960, 556).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 393.