КУЛЬТПРАЦІВНИ́К, а, ч. Той, хто відає культурно-масовою роботою (в якій-небудь організації, установі тощо). Сільські вчителі, лікарі, агрономи, культпрацівники несуть у колгосп свої знання, досвід, культуру (Тич., III, 1957, 304).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 394.