КУЛЯ́ВИЙ, а, е, діал. Кульгавий. Довбуша не велів брати [пан], бо Довбуш був кулявий (Укр.. казки, легенди.., 1957, 446); Довгі місяці в Римі панував сум. гтальянську фашистську армію били скрізь, мов кулявого собаку (Козл., Щури.., 1956, 195).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 392.