КУЛІ́Ш, лешу́, ч. Густий суп (звичайно з пшона). Густенька каша, Та каша, бачте, та не наша, А наш несолоний куліш — Як знаєш, так його і їж (Шевч., II, 1953, 223); Іваниха не відповіла,— не хотіла вже заводитись,— і почала розпалювати в печі та приставляти куліш (Л. Укр., III, 1952, 563); В перший вечір сів [Олексій] з нами всіма за стіл вечеряти, не погребував пшоняним кулешем, який зварила в печі мати (Цюпа, Три явори, 1958, 7).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 391.