КУМА́Ч, у́, ч. Бавовняна тканина яскраво-червоного кольору. Продавщиця засміялась і розгорнула перед хлопцем червоний кумач (Донч., VI, 1957, 86); Ще задовго до приходу поїзда вся святково прикрашена кумачем привокзальна площа і всі прилеглі вулиці були переповнені (Баш, На землі.., 1957, 16); * Образно. За горою небо одягло кумач (Гонч., Вибр., 1959, 30); * У порівн. Вона довго переломлювала себе й нарешті вийшла, червона, як кумач (Ю. Янов., II, 1958, 70).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 397.