КУМИ́РНЯ, і, ж. Язичеська молитовня з кумирами. Царі Самі собі побудували Храми, кумирні, олтарі (Шевч., II, 1953, 351); // Звичайно про буддійську молитовню. — Історія цього бога,— каже професор, — починається з останньої китайської війни. До того часу Будда спокійно спостерігав життя в кумирні. Його вкрав, звичайно, матрос експедиційного загону (Ю. Янов., II, 1958, 55); * У порівн. Тіні коротшають. Туляться вони під виступи водограїв, заповзають під дахи, низько напущені над стінами, наче в китайських кумирнях (Тулуб, Людолови, II, 1957, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 398.