КУ́МОЧКА, и, ж. Те саме, що ку́монька. — Ні, — каже [ївга],— кумочко, голубочко, ні, моя рідна тітусю! Вже мені не до знахурки! Ходім до волості (Кв.-Осн., II, 1956, 261); Усі змішались. Маланка обіймала вже ковалиху.— Кумочко, кумо… (Коцюб., II, 1955, 76).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 398.