КУПЕ́ЦТВО, а, с.
1. Купецький стан. Блокада в першу чергу вдарила по інтересах купецтва і по казні (Кочура, Зол. грамота, 1960, 63).
2. Збірн. до купе́ць 1.— Треба як личить стрінути дорогих гостей! Це тобі не ярмаркове купецтво та крамарство, що в одну хату по п’ять душ влазить (Мирний, III, 1954, 255); Київське купецтво вело велику торгівлю з Російською державою (Іст. УРСР, І, 1953, 126).
3. заст. Заняття купця (у 1 знач.); торгівля. Сухобрус усе ходив до магазину, не кидаючи купецтва (Н.-Лев., І, 1956, 374); — Я покинув купецтво, яким займалися мої батьки, і переселився з Корсуня в Царгород (Оп., Іду.., 1958, 214).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 402.