КУПЕ́ЦЬКИЙ, а, е. Прикм. до купе́ць 1. Був товар усякий купецький, що і для панів, і їх жінок, було дечого і для простого народу (Кв.-Осн., II, 1956, 309); [Кукса:] Піди у млин, нехай Антон візьме коряк з якого там купецького лантуха (Кроп., І, 1958, 176); Сюди пристали і купецькі судна, з яких одно було під португальським прапором (Видатні вітч. географи.., 1954, 61); // Власт. побуту, звичаям купців. Купецьку фальш, що світ, мов змій. Здавила в золота окрут, Захланність і обман гидкий Забудь, забудь, забудь! (Фр., XIII, 1954, 123).
Купе́цький стан — стан, що складається з купців. Одважні борці.., що винуватили мене в несталості та запобіганні, походжають собі дуже безпечно по рідній землі, як добре оплачені слуги уряду або як шановні достойники купецького стану (Л. Укр., IV, 1954, 133); На купе́цький лад — по-купепькому, як у купців.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 402.