КУПИ́ЛО, а, с., фам. Те, на що купують; гроші. — Нехай хлопи купують [маєток]. — Хлопи, певно, купили би, але у них купила нема (Фр., VII, 1951, 232); — То чого ж не купили [гармонію]? — Із-за дрібниці: купила в кишенях не хватило (Гончар, Таврія, 1952, 120).
◊ Купи́ло притупи́ло — немає грошей. Купив би, та купило притупило (Номис, 1864, «№ 10495); [Полікарп Іванович:] Купи.. пиріжків, тільки парочка й зосталась. [Єфрем:] Купило притупило (Кроп., IV, 1959, 320).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 402.