КУРГИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, недок., діал.
1. Стиха попискувати (переважно про свиней).
2. перен. Тихо наспівувати; мугикати. Гребці і весла положили. Та сидя люлечки курили і кургикали пісеньок (Котл., І, 1952, 112).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 407.