КУРИ́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Посудина, в якій спалюють ароматичні речовини для обкурювання чого-небудь. Посудини типу курильниці зустрічаються в кількох варіантах: у вигляді циліндричної або прямокутної посудини, або у формі зрізаного конуса (Археол., VIII, 1953, 66); Бронзові курильниці дихали ніжними ароматами (Тулуб, Людолови, II, 1957, 561).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 408.