КУРЙО́З, у, ч. Дивний, недоладний або нісенітний випадок, подія. Я навіть знав і такий курйоз, що автор був перше «нашим відомим», а потім спустився до «починаючого» (Л. Укр., III, 1952, 744); // заст. Рідкісний, дивний предмет. Друкований той курйоз в формі листа.. і розісланий до всіх греко-католицьких священиків в Галичині (Фр., XVI, 1955, 343).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 410.