КУРКУ́ЛИК, а, ч., зневажл. Зменш. до курку́ль. — Куркулики наші посміхалися вже, раділи, а зараз [за Радянської влади] ось які набожні стоять та тільки очима стріляють… (Ірчан, І, 1958, 288); З далеких річок прикочували верхи на оленях чоловіки. Це були переважно середняки і дрібні куркулики (Багмут, Щасл. день.., 1959, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 410.