КУРЛИ́, виг. Звуконаслідування, що означає крик журавля. Не раз над Вітровою Балкою — курли, курли — пролітали ключі журавлині й верталися знов (Головко, II, 1957, 394); На болоті кричали журавлі.. Зухвало й призивно відлунювалось в лісі їх голосне «курли» (Збан., Над Десною, 1951, 34).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 411.