КУРО́РТНИК, а, ч. Людина, що лікується та відпочиває на курорті. Стояв серпень, купальний та виноградний сезон, і місто було набите курортниками (Смолич, VI, 1959, 11).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 412.