КУРСА́НТ, а, ч.
1. Слухач курсів. То виспівували хлопці — високо ж та весело!.. Що, курсантів не впізнала! — Ми в Попівку, у село (Тич., І, 1957, 171); Поїду,— твердо сказала Катря.— А жити де? Там гуртожиток тільки для курсантів (Кучер, Трудна любов, 1960, 423).
2. Вихованець військового училища. Курсант школи прапорщиків Микола Щорс з головою поринає у навчання, вивчає способи водіння військ, взаємодію частин (Скл., Легенд, начдив, 1957, 18); * У порівн. У два ряди, мов військові курсанти під час святкового параду, вишикувалися молоді липи, тополі і клени (Автом., Щастя.., 1959, 3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 413.