КУРСИ́В, у, ч.
1. Друкарський похилий шрифт з начертанням літер, подібним до рукописного. Дотримуючись послідовно буквалізму, слово вечорниці в українському тексті теж виділили курсивом (Пит. перекл., 1957, 23).
Курси́в мій (наш) — вказівка того (тих), хто цитує, що надруковані курсивом у цитаті слова виділені не в оригіналі.
2. Те саме, що скоро́пис. Був ще й третій тип письма — «скоропис», або курсив, що з відповідними змінами дійшов до наших днів (Рад. літ-во, 5, 1958, 45).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 413.