КУ́РТКА, и, ж. Короткий верхній одяг, що наглухо застібається. На дівчині червоніла, аж горіла, як жар, суконна куртка (Н.-Лев., III, 1956, 389); Я була в зеленій стрілецькій куртці (Фр., IV, 1950, 351); Не переодягшись, у високих, за коліна, мисливських чоботях, у жовтій шкіряній куртці, граф з’явився несподівано в залі серед танцюючих гостей (Донч., III, 1956, 16).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 413.