КУРЯ́ТКО, а, с., діал. Курчатко. Розповідав [Микола] Славкові, .. яке в них дома є пещене курятко, що само лізе до рук (Март., Тв., 1954, 407); * У порівн. Вуйни досягали його [Петрика] руками й гладили, як біле курятко (Черемш., Тв., 1960, 35).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 414.