КУРЯ́ТНИК, а, ч. Приміщення для курей. Там в стіні діра пробита. Нею часто Лис Микита Ніччю в курятник гостив (Фр., XII, 1953, 24); Стають дядьки звечора з гирлигами на причілку і годинами ждуть, доки звір наблизиться, пробираючись до кошари чи до курятника (Гончар, II, 1959, 20); * Образно. — А хто мені там плаче?! — крикнув Бульба. — Вже. Вже закудкудакали! Чортів курятник! — сердився Тарас, шугаючи.. мимо жіночої челяді (Довж., І, 1958, 221).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 414.