КУРІП’Я́, я́ти, с. Пташа куріпки. Вона спала й була схожа на куріпку, що за день набігалася з своїми куріп’ятами, приткнула голову під кущ і заснула (Чорн., Визвол. земля, 1959, 150); Ой погнала бабусенька куріп’ята пасти (Сл. Гр.); Легкою зграйкою спиихнули куріп’ята (Рильський, Поеми, 1957, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 409.