КУСТА́РНИЙ, а, е.
1. Прикм. до куста́р 1. При монастирі [Києво-Печерської лаври] існувала навіть спеціальна кустарна майстерня, в якій монахи виготовляли «мощі» (Наука.., 7, 1957, 22); Велике значення в Прикарпатті, Буковині і на Закарпатті має кустарний народний промисел, зокрема різьбярство (Цюпа, Україна.., 1960, 274); // Вироблений вручну, індивідуально. Смагляві обличчя знову ворухнулись усміхами, коли вони, понахилявшись, стали розглядати Віталіїв передавач, змонтований із хаосу шурупів, кустарну штуку в грубій коробці (Гончар, Тронка, 1963, 107).
Куста́рним спо́собом — вручну, індивідуально. Деяких інструментів у Запари не було, і Торба та Зорін, за вказівками гідролога, зробили їх у машинному відділі кустарним способом (Трубл., Лахтак, 1953, 125).
2. перен. Примітивний, недосконалий; // рідко. Те саме, що аматорський. У нас всі здорові. Папа на сей час в Колодяжному, мама в Полтаві на кустарній виставі, читатиме там реферата (Л. Укр., V, 1956, 378).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 416.