КУ́ХАРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до ку́хар і ку́харство. То було диво з чуд кухарського майстерства (Мирний, III, 1954, 288); // Належний кухареві. За мить десь із-га кущів вийшов.. паруб’яга у білому кухарському ковпаку на голові (Гончар, Таврія, 1952, 169); // Такий, як у кухаря; виготовлений кухарем. В його таки була думка смачно пообідати у батюшки, бо його сестра готувала зовсім-таки не кухарський обід: борщ та кашу з салом (Н.-Лев., IV, 1956, 114).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 420.