КУХОВА́РКА, и, ж. Жін. до кухова́р. [Лукерія Степановна:] Підіть, мамо, .. до нашої куховарки та покажіть їй, як пшоном заминають борщ (Кроп., II, 1958, 297); Піп прийшов натщесерце, він поспішав, бо вдома куховарка Лукія пекла улюблені пироги (Донч., III, 1956, 20); * У порівн. — Я тут у сій.. Ялті одягаюсь, мов куховарка — нізащо не пішла б так по Москві! (Л. Укр., III, 1952, 605).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 420.