КУХОВА́РЧИН, а, е. Прикм. до кухова́рка. — Тебе наймали у горниці,— до печі й не становись; то, мов, куховарчине діло (Мирний, III, 1954, 234); Він.. попрямував до кухні, зачувши звідти куховарчин сміх (Гончар, Таврія, 1952, 309); // Належний куховарці. Куховарчин фартух.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 421.