КУЦИ́НА, и, ж. Короткий верхній одяг. У одного довга одежа спускалася до самих ніг; широкі рукави майтолали сюди й туди,— тоді як на других були якісь коротенькі куцини (Мирний, І, 1954, 364); В малім гурті, в куциш риболова. На лоні приязнім живлющої води Він одмінявся враз (Рильський, Поеми, 1957, 209); Йшли [діти] в різноманітній одежі: у власних кожушках, у материних кофтах і батьківських куцинах (Гжицький, У світ.., 1960, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 422.