КУЧЕРЯ́ВЕНЬКИЙ, а, е. Пестл. до кучеря́вий. Відчинилися двері, на порозі уявилася дівчинка — сама красочка: кучерявенька, плечички голі (Вовчок, І, 1955, 375); Ось до Волі підбігла дівчинка маленька, кучерявенька і з голосним плачем стала питати, де її мама (Ю. Янов., II, 1954, 35); Сказав їм Петро Іванович кучерявеньке словечко, поладнав, що треба, сів, стьобнув кобильчину батіжком, і візок побіг (Ковінька, Кутя.., 1960, 48).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 423.