КУ́ШКА, и, ж. Дерев’яний кухоль, у якому косарі тримають гострильний брусок. Авило виклепав косу.. А Федір уже біля колодязя в кушку піску, води набрав (Головко, І, 1957, 211); Стежкою іде Мирон; за плечима збита коса, при поясі кушка з мантачкою, в роті люлька (Стельмах, Хліб.., 1959, 331); * У порівн. Ой дівчино чорнобрива, маєш ніс, як кушку (Україна.., І, 1960, 348).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 425.