КУШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка.
1. З’їдати або випивати трохи чого-небудь для проби; пробувати. Усякого товару, якого тільки подумаєш,— усе є.. З якої хоч купи і скільки хоч куштуй, ніхто тобі не поборонить (Кв.-Осн., II, 1956, 12); — Скажи,— каже,— йому, щоб він напік з пшениці буханців і, крий боже, щоб не їв і не куштував, які вони (Стор., І, 1957, 34); — Еге, брати мої, здається, хтось наш обід куштував,— каже він (Укр.. казки, 1951, 162); Хліба шмат, водою повний глек Були мені смачніші, ніж вино. Хоч я його й не куштував давно (Криж., Калин, міст, 1940, 5).
2. перен. Пізнавати з власного досвіду. Правда, що тягла ти [бурсо] добре оковиту. Іноді харцизтвом обридала світу; Тільки вже за теє куштувала й ліки — З свіжої берези віники великі (Щог., Поезії, 1958, 131); Потім як пішла [Параска] поневірятися по наймах, панської ласки куштувати (Еллан, II, 1958, 8); Вісім років я поневірявся, куштуючи заробітчанської долі в кубанських станицях, в Новоросійську, Єйську (Ле, В снопі.., 1960, 311).
КУЩ, а, ч.
1. Низькоросла дерев’яниста рослина, гілки якої ростуть майже від кореня. Міцні дуби стоять, не шумлять і не шелестять, а поміж ними проквітають калинові кущі (Вовчок, І, 1955, 350); Раз, лежачи знічев’я на травиці, У холодочку під кущем, Він [Собака] розбалакався з Конем (Гл., Вибр., 1951, 68); На полі Антон повирубував, з корінням повикорчовував кущі ялівнику та ліщини (Чорн., Визвол. земля, 1959, 40); * Образно. Вони сиділи одне насупроти одного за золотим кущем багаття (Стельмах, II, 1962, 240); * У порівн. Фатьма йшла попереду — зелена, як весняний кущ (Коцюб., І, 1955, 400); // тільки мн. Скупчення таких рослин на певній ділянці, а також ділянка з такими рослинами. Кам’яна печера була в густих кущах під високими дубами, в скелі (Н.-Лев., III, 1956, 292); Із кущів хутко вибігають козаки і парубки, зодягнені по-козацькому (Вас., III, 1960, 14); Тривожна ніч.. Здається, вискочить кіннота з кущів і кинеться на нас… (Сос., II, 1958, 422); // перен. Скупчення або пучки чого-небудь. За церквою видно кущ верб, такий рясний зеленіє (Тесл., Вибр., 1950, 121); Тільки по лукавих іскорках очей, що проблискують під кущами брів, Дорошенко впізнає свого давнього приятеля (Гончар, Тронка, 1963, 335).
◊ В кущі́; По куща́х — далі від відповідальності, від безпосередньої участі у справі. [Горлов:] Це ж народ знаєш який. Командуючий зробить, вони зразу до його слави й примазуються. Ходять гоголем і ордени одержують. А трохи що не так — в кущі, бояться відповідальності (Корн., II, 1955, 63); — Цілий рік трубили про ту кукурудзу, а як до діла прийшлося, то всі по кущах!.. (Кучер, Трудна любов, 1960, 271).
2. Скупчення рослин, стебла яких ростуть від поверхні грунту пучком. Сонце світило на їх з-за Росі й пронизувало зелені верби, кущі високої осоки коло самого каменя в воді (Н.-Лев., II, 1956, 312); Кирило нагнув до себе кущ зілля й припав до нього гарячим обличчям (Коцюб., II, 1955, 215); Павутиння літало в повітрі, чіплялося за кущі хризантем (Томч., Готель.., 1960, 23); * У порівн. Зірвалася [Одарочка] і побігла до хати. Мов кущ квіточок котився двором — то вона бігла (Мирний, І, 1954, 253).
3. перен. Об’єднання невеликих підприємств, артілей, організацій і т. ін. Беручи до уваги, що безспірний тип управління радянськими підприємствами, кущами підприємств і цілими галузями ще не виробився, .. з’ їзд вважає можливим і допустимим на шляху до повної єдиноначальності застосування різних комбінацій у справі управління промисловістю (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 58).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 425.