КУЩА́СТИЙ, а, е.
1. Те саме, що кущи́стий. Височіли буйні кущі жоржини, зарості якихось кущастих жовтих і фіолетових квітів (Сенч., На Бат. горі, 1960, 51).
2. перен. Який росте пучками (про волосся). Решта слів десь загубилась у кущастій сивій бороді старого (Л. Укр., III, 1952, 672); Очі глибоко заховалися під чорними кущастими бровами і дивляться насторожено, гостро (Собко, Нам спокій.., 1959, 28).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 426.