Слово "кіл" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


КІЛ, кола́, ч. Те саме, що кіло́к. Там білий домичок стоїть. Наокруга [навкруги] густенький пліт І на колах горшки новенькі (Рудан., Тв., 1956, 78); Остап опиравсь бистрині з усієї сили, але його кіл мало що помагав: пліт несло серединою річки (Коцюб., І, 1955, 355).

◊ Коло́м стоя́ти (ста́ти) в го́рлі — те саме, що Кілко́м стоя́ти (ста́ти) в го́рлі (див. кіло́к); Ні кола́, ні (ані́) двора́ в кого — хтось зовсім нічого не має. У його ні кола, ні двора, а в мене — он город пан подарував (Мирний, IV, 1955, 164); В друга — ненька старенька, В нього жінка молоденька, А що в мене молодого,— ні кола, ані двора (Мал., Запов. джерело, 1959, 89); Саджа́ти (посади́ти, садови́ти і т. ін.) на кіл кого, заст.— те саме, що Саджа́ти (посади́ти) на па́лю (див. па́ля). Поїхали визволяти Катриного брата. Один утопився у Дніпровім гирлі. Другого в Козлові на кіл посадили (Шевч., II, 1953, 130); Хоч кіл на голові́ теши́ див. голова́.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 159.