КІЛКИ́Й, а́, е́. Який легко розколюється. Кілкі дрова.
2. Те саме, що колю́чий 1. Кілкий будяк.
КІЛКО́ВИЙ, а, е. Прикм. до кіло́к. Кілкова загорожа.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 159.