КІЛЬКАНА́ДЦЯТЕРО, тьо́х, числ. неознач.-кільк., збірн., розм. Те саме, що кількана́дцять. — Моя рада така: пришліть наразі хоч кільканадцятеро [дітей], щоб я міг школу розпочати (Фр., IX, 1952, 175); Раптом неміцні двері зірвалися з петель, і до хати вдерлося кільканадцятеро ординців (Тулуб, Людолови, І, 1957, 141).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 161.