КІМЕРІ́ЙЦІ, ів, мн. (одн. кімері́єць, і́йця, ч.; кімері́йка, и, ж.). Найдавніше (за письмовими джерелами) населення північного Причорномор’я. На початку І тисячоліття до н. е. степові райони північного Причорномор’я заселяли племена кімерійців (Іст. УРСР, І, 1953, 24); — Які племена тут жили до нас — ось що хотілось би з’ясувати,— роздумливо мовить Брага.— Племена таврів чи хто?— І кімерійці жили, — уточнює професор. — Сучасники Гомера (Гончар, Тронка, 1963, 273).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 162.