КІМНА́ТОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до кімна́тка. Не вижила я в неї, покинула, найняла собі кімнаточку (Н.-Лев., IV, 1956, 278); Уступив я у сінечки біленькі, а з сінечок у біленьку кімнаточку (Вовчок, VI, 1956, 237).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 163.