КІННО́ТА, и, ж., збірн. Кінне військо; кавалерія. [Хмельницький:] Дивись. Тут в лісі Тугай-Бей з ордою і наша кіннота (Корн., І, 1955, 242); В огненному блиску шабель летіла не раз на ворога червона кіннота (Цюпа, Україна.., 1960, 240).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 164.