Слово "кінчатися" - пояснення

Словник: Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)



Тлумачний он-лайн словник української мови «UA-BOOKS.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.

Слова і словополучення з словника - Словник української мови в 11 томах (СУМ-11)


КІНЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., КІНЧИ́ТИСЯ, чу́ся, чи́шся, док.

1. Приходити, наближатися до кінця; закінчуватися, проходити, минати. Жнива кінчались, і наставала возовиця (Н.-Лев., II, 1956, 264); Кінчалися серпневі дні (Ле, Клен. лист, 1960, 172); Кінчиться війна, і я повернусь до неї, я відшукаю її! (Гончар, III, 1959, 82); // Припинятися, переставати. Їх крик зливався в один довгий гук, котрий почався з світом, а кінчиться хіба пізньої ночі (Мирний, І, 1954, 319); // Наближатися до краю, до межі своєї протяжності. Там, де кінчаються доріжки та квітники,.. стоять під терниною хлопець і дівчина (Вас., І, 1959, 112); Скоро вуличка кінчилась, і перед їхніми очима відкрився невеликий.. кам’яний майдан (Гончар, III, 1959, 92); // Вичерпуватися, виходити (в 11 знач.). Борошно кінчається, а де позичиш, як не в Килини? (Багмут, Опов., 1959, 5); Пшоно й крупа давно кінчилися (Ю. Янов., II, 1954, 38).

2. чим. Те саме, що закі́нчуватися 2; завершуватися. В книзі вражень танкісти залишили свій короткий запис, який кінчався рядом підписів на півсторінки (Гончар, III, 1959, 460).

3. чим, на чому і без додатка. Приходити до якого-небудь наслідку, результату; завершуватися. Кінчалося на тому, що Раїса брала олівець і робила в рукопису вставки та поправки (Коцюб., І, 1955, 324); Добре те, що добре кінчається (Кач., Вибр., 1953, 467); Розпочався жорстокий бій, що кінчився уночі перемогою партизанів (Шер., Молоді месники, 1949, 28).

4. розм. Те саме, що вмира́ти. — Ах, як же вона важко диха!.. — То вона вже кінчається (Л. Янов., І, 1959, 61).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 167.