КІО́Т, а, ч., церк. Складана рама або шафка зі скляними дверцями для ікон; божник. Око, око! Не дуже бачиш ти глибоко! Ти спиш в кіоті (Шевч., II, 1963, 298); Чорнокнижний неуважно, за звичкою перехрестився на розкішний, з червоного дерева кіот (Стельмах, Хліб.., 1959, 458).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 168.