ЛА́ВРСЬКИЙ, а, е. Прикм. до ла́вра. В печерах лежить двадцять братів, що будували лаврську дзвіницю (Н.-Лев., II, 1956, 330); На лаврських кручах, на горбах крутих І на Дніпрі, у битвах за причали Ми справді бачили людей святих, Що смертю смерть в бою перемагали (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 13); // Який належить лаврі. В 50-х роках XVIII ст. талановитий архітектор, лаврський кріпак Степан Ковнір збудував у садибі Лаври [Києво-Печерської] флігель (Іст. УРСР, І, 1953, 382).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 431.