ЛАДНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. з ким, неперех. Жити в мирі, злагоді. Він з братом ладнає (Сл. Гр.); // Знаходити шляхи до злагоди, примирення; порозуміватися. [Мекдугел:] Негайно їдьте до Геррісона. Ви найшли того йолопа, ви й ладнайте з ним (Ірчан, І, 1958, 250).
2. перех. Те саме, що ла́годити 1. Десь поділись, Загубились Гудзики на комірці. Став ладнати, Пришивати — Зшив [Неумійко] з сорочкою штанці (Бойко, Ростіть.., 1959, 103); Дівчата з високо підтиканими спідницями, з заступами в руках стоять у нафтовому рові. Вони ладнають рівчак (Донч., II, 1956, 256); // Приводити в лад, у порядок. Валка підходила до міста. Погоничі ладнали на віслючках вантаж (Досв., Гюлле, 1961, 110); Молода, гарненька дівчина Жура чепуриться перед великим дзеркалом, ладнає зачіску (Коч., II, 1956, 509).
3. перех. Те саме, що готува́ти 1; лагодити (у З знач.). Старий Кайдаш.. пішов до церкви, загадавши синам ладнати вози з рублями для возовиці (Н.-Лев., II, 1956, 275); Хлопці чистять сідла-ладнають у бій (Гер., Поезії, 1950, 113); У великій хаті, стомлена щоденною працею, Параска ладнала вечерю поважним гостям (Ле, Ю. Кудря, 1956, 109).
4. перех., розм. Те саме, що роби́ти 2; виготовляти. Ми мали Дніпро форсувати. Сапери ладнали плоти (Нагн., Пісня.., 1949, 119).
5. перех. Припасовувати, прикріплювати до чого-небудь; установлювати десь. Дітлахи ладнають сітку, щоб чорних крабів наловить (Забіла, Одна сім’я, 1950, 67); Мася мовчки їла. Митро коні ладнав до ясел (Свидн., Люборацькі, 1955, 53); Ант.. одіклав набік комишину, до якої готувався ладнати залізце (Скл., Святослав, 1959, 9); Двоє фізкультурників вносять маленький столик і стілець і ладнають їх біля брами (Коч., II, 1956, 73).
6. перех., розм. Те саме, що шикува́ти. Гурт бійців збільшувався, і старий робітник почав їх ладнати (Панч, О. Пархом., 1939, 86).
7. перех. Те саме, що налаго́джувати; настроювати (у 1 знач.). * Образно. Може, здалося — снилось мені, Що птахи в небі ладнають струни (Гірник, Сонце.., 1958, 55); Бичуючи брехню, розпусту і пороки. Серця ладнаючи на новий стрій високий, Пощо, сатирику, ти з ліхтарем своїм Так прикрадаєшся під цей веселий дім? (Рильський, І, 1956, 80).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 434.