ЛАКО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до лакува́ти. Удосконалюється технологія виробництва електролітичне лудженої і лакованої консервної жерсті (Наука.., 5, 1956, 22).
2. у знач. прикм. Те саме, що ла́ковий 2. На його лакованих, пошитих по німецькому крою чоботях ворушилися тьмяні сонячні зайчики (Стельмах, І, 1962, 216); Він задивився на широку ріку, на легеньку луску темно-синьої брижжі, що перебігала, як нервовий дріж, по світло-блакитній, лакованій поверхні води (Коп., Вибр., 1948, 154); * У порівн. Листя вічнозелених дерев дуже велике, звичайно жорстке і блискуче, наче лаковане (Фіз. геогр., 5, 1956, 145).
Лако́вана підло́га — натерта до блиску підлога.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 439.