ЛА́МАНЬ, і, ж., розм.
1. Поламані або старі предмети. Молодь з бригади комуністичної праці допомогла., ланкам кукурудзоводів возити та викладати на гребнях схилів паливний матеріал, тобто всяку ламань, прілу солому, сухий бур’ян, хмиз — все для курних вогнищ (Вол., Місячне срібло, 1961, 309).
2. Сухе гілля й дерева, що впали на землю.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 4. — С. 441.